9 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ
УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ
СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ
Мета: сприяти усвідомленню значення
рідної мови; виховувати прагнення передати нащадкам наш скарб — українську
мову.
Обладнання: святково прибрана зала, крилаті
вислови про мову; макет української хати, біля якої пліт з глечиками та соняшниками,
на стінах вишиті рушники;
Перебіг заходу
2-й ведучий.
У листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про
День української писемності та мови". У ньому сказано, що за ініціативою
громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в
консолідації українського суспільства встановлено День української писемності
та мови. Свято відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті
Преподобного Нестора-Літописця
1-й учень
|
Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю!
Моя
найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!
2-й учень
|
Мій край чудовий — Україна!
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов'я.
3-й учень
|
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.
4-й учень
|
А найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
Чумацький Шлях кудись зорить.
5-й учень
|
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно
айкраще місце на землі!
6-й учень
|
Всіх нас єднає рідна мова,
Всіх,
хто живе у цім краю.
Вона
прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу п'ю.
7-й учень
|
Бо наша рідна мова-мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас
рідна мова є!
8-й учень
|
І як гуртом, не поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!
9-й учень
А знехтуємо рідне слово —
Земля
цього нам не простить,
То ж сяй над світом, рідна мово!
обі в віках судилось жить!
10-й учень
Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!
Звучить музика.
2-й ведучий. Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це
безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.
1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі —
Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата,
мелодійна і щира, як і душа нашого народу.
2-й ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня і наша
мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління,
в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну
мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не
загинула.
1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина,
яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь.
Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю
загальнолюдської культури.
2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського
слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському,
Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам
слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім
поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба
примножувати та оберігати.
1-й
ведучий. Я цілком згоден з тобою, бо нещодавно
прочитав слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її,
нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах
народу — вимер і народ».
2-й
ведучий. Наталю! А
мені спало на думку, що недаремно стільки
літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою
владу.
1-й
ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль
намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ,
прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості,
тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях
боротьби української мови за незалежність.
Звучить
мелодія Т. Петриненка «Україно».
*
1720 р. —указ Петра
І про заборону книгодрукування українською мовою.
*
1769 р. — видано
розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських
букварів та книг.
*
1775 р.—
зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких
канцеляріях.
*
1862 р.— закрито
українські недільні школи.
*
1863 р.— указ
російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
*
1876
р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
*
1884 р.— закрито
всі українські театри.
*
1908 р.— вся
культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
*
1914 р.—
російський цар Микола II ліквідує українську пресу.
*
1938 р.—
сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим
підтинає коріння мові українській.
*
1983 р.— видано
постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ
класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що
призвело до нехтування рідною мовою.
У 1989 р. видано
постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну
мову.
У 1991 р. прийнята
державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до
2000 року.
1-й
ведучий. Друзі, чи звернули ви увагу на те, що ми всі
і вся-вся Україна мали ще до 2000 року добре засвоїти і навчитись рідної мови,
а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.
2-й
ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає.
Вчи мову, спілкуйся на здоров'я, адже наша мова неповторна, калинова,
солов'їна, лірична та ніжна.
Звучить
музика.
1-й
ведучий. Ми можемо багато говорити про мову та її
красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій
увазі поетичні перлини про мову.
1.Яка
ж багата рідна мова!
Ти
містиш просто безліч знань!
Тож
мову вчи і прислухайся
До
того, як вона звучить.
І
розмовляти так старайся,
Щоб
всім її хотілось вчить!
Вона
ж у нас така багата,
Така
чарівна, як весна!
І
нею можна все сказати.
І
найрідніша нам вона!
А
мову знаючи, здобути
Увесь
чарівний світ у ній!
Вона
барвиста і чудова,
І
кривдити її не смій!
Вона
про все тобі розкаже,
Чарівних
слів тебе навчить,
Усе
розкриє і покаже,
Як
правильно у світі жить.
В
ній стільки слів, Що й не збагнути!
І
приказок, і порівнянь.
2.Моя
найкраща в світі мова!
Тож
в цьому світі гомінкому
І
рідна, й мила над усе,
Я
рідну мову пронесу,
Чарівну, ніжну, світанкову,
Як скарб великий і безцінний.
Бо
ж поки є вона у нас,
І
відкриває все у ньому:
Народ
ми вільний, незборимий,
І
велич, радість і красу.
Ми — українці, в добрий час!
3.Так,
рідна мова — це душа народу,
Його
поезія і пісня, і казки.
Оспівує
він нею всю природу,
Несе
в своєму серці залюбки.
Бо
в ній усе — і рушники з квітками,
І
хліб та сіль, як гості на поріг.
Й
свята Мадонна — мати з діточками,
І
Матір Божа — вічний оберіг.
І
верби, що схилилися на воду,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми,
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови - не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві -
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив
невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову,
чарівну музику українського слова:Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...
Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе,
іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а
могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно
здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова
народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...
Читець: Говоріть, як
колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м'яко так, починайте
казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
-
Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови.
Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б".
"Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав
бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".Ведучий: "Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур'я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".
Ведуча: Боже! Бачиш - боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько - батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".
Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" - це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" - неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.
Ой яка чудова українська мова!
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія...
Є в ній хурделиця, віхола,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія...
Є в ній хурделиця, віхола,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.
(Звучить пісня про Україну)
.
Немає коментарів:
Дописати коментар